Оксана Забужко

Письменниця Оксана Забужко свої погляди висловлює досить різко, однак її аргументи настільки вбивчо-точні, що з ними важко не погодитися. Вона не дуже охоче спілкується з пресою, бо рідко зустрічає серед представників нашого цеху цікавих для себе співрозмовників. Та оскільки її думка є певним орієнтиром для однієї частини суспільства і сильним подразником для іншої, журналісти шукають будь-якої можливості дізнатися про точку зору Забужко на ті чи інші події.

Кореспондентові Укрінформу вдалося коротко переговорити з письменницею після концерту-презентації нового відеодиску Сестер Тельнюк. Переважну частину його становлять пісні на вірші Оксани Забужко,  тому розмову ми почали з вражень від концерту.

Про власні віршовані пророцтва

Ви ж розумієте, що в мене трохи інше сприйняття, бо я знаю ці тексти, але вони мене теж "порвали", як і весь зал. Я сиділа і ридала цілу годину, коли я слухала "Хлопчику, хлопчику", тому що воно сьогодні зовсім інакше сприймається. І я думала, наприклад, якою була самовпевненою дєвушкою, коли писала "Важливо - як буде. А буде - як я напишу" (вірш "А все-таки я вас любила..." - Ред.).

Це старі вірші,  і пісні на них писалися до всіх цих подій, але всі вони сьогодні звучать по відкритій рані,  тому й зал так реагує. А я сиджу з дещо іншим почуттям  - відповідальності за оте слово, яке ти говориш, і не думаєш, як воно відлунить і як відрезонує. Знаєте, це таке відчуття...

Перечитайте "Касандру" Лесі Українки: "Ти думаєш, що правда родить мову? Я думаю, що мова родить правду". І ніколи не знаєш , чи ти написала і воно збулося, чи воно би все одно відбулося, навіть якби ти того не написала і не сказала. Але все одно у тебе є відчуття якоїсь повної розворушеності, абсолютно тектонічного вибуху до найглибших глибин, і  для мене це насправді на порядок інтенсивніше переживання.

 Про підле смердюче лицемірство

Як це що робити із ситуацією на Сході? Відбивати агресора! Мирні коридори? Якщо пропонується коридор  "забирайтеся геть разом із своєю зброєю", то це називається винятковий жест доброї волі з боку України. До речі, вона давно би мала розірвати дипломатичні стосунки з країною-агресором, а не робити вигляд, що у нас тут діють якісь "зєльониє чєлавєчкі".  У нас уже крові по коліна, а ми четвертий місяць удаємо дурників: чи то у нас війна, чи то не війна, чи то нас гвалтують, чи то ми самі себе гвалтуємо.

Я  письменник, моя професія - називати речі своїми іменами: у нас є війна, абсолютно незалежно від технік її ведення - гібридна чи ще там якась. Існує проста, але найкраща і найточніша дефініція війни, дана Славенкою Дракулич (хорватська письменниця і журналістка. - Ред.): війна починається з моменту, коли ви перестаєте запам'ятовувати імена жертв і рахуєте їх цифрами. Все. 

У нас війна з тих останніх  кримських подій, отого Сергія Кокушкіна, якого застрелили на посту. Потім швиденько-швиденько інформаційний фон затерся, і росіяни зараз говорять, що Крим узяли без жодного пострілу. І ніхто з наших журналістів не спитає: хвилиночку, а як там дружина Сергія Кокушкіна, яка тоді була на восьмому місяці, кого ця вдова Лєна Кокушкіна народила?

Оце був останній, кого ми запам'ятали на ім'я. А далі у нас пішли по Донбасу цифри, і ми рахуємо - там 5, там 14, там 49, там стільки-то. Тобто в країні іде повноформатна війна. На цьому тлі будь-які розмови про  переговори, вимоги і так далі є підлим смердючим лицемірством і фарисейством, причому найгіршого гатунку, оскільки це фарисейство на крові. 

Про те, чи можна зупинити війну

Мирні коридори і запропонована президентом програма врегулювання ситуації на Сході - це дуже добре. Але якого біса ви за чотири місяці не зробили нічого, щоб закрити кордон? Якого біса ви, перепрошую, стільки телилися з цією самою антитерористичною операцією, в якої не було керівника? І так далі, й так далі. Не знаю, що там говорили про бездіяльність влади, імпотенцію тощо. Це є те, що називається абсолютно злочинною бездіяльністю, тому що вона коштувала людських життів.

Агресор має бути вигнаний з української території, і оцей терен організованого хаосу звільнений. Цей хаос дуже технічно організовувався впродовж трьох місяців за тим самим сценарієм, за яким це робилося в Сирії і зараз робиться в Іраку. Перепрошую, ми не вчора народжені, ми прекрасно розуміємо, яким чином здійснюються сценарії експорту терористичної війни.

Звичайно, агресор має бути названий по імені, а Україна - оголосити себе країною в стані війни. Цю війну не можна зупинити, її можна виграти або програти.

Про пісеньку "Путін - ... ла-ла-ла" та діагностику словом і голосом

Ця пісенька "порвала" не тільки інтернет - вона вже весь світ "порвала". Таких речей не сплануєш і не спрогнозуєш.  Є попадання в певні абсолютно органічні струмені розвитку історії. Вони можуть бути на довгу дистанцію, тоді ми називаємо цих людей геніями і класиками. Наприклад, Шевченкове "І мертвим , і живим..." на концерті "порвало" зал, бо звучало так, ніби  написане сьогодні, і в усіх були сльози на очах.

Таке попадання може бути й на один момент. Воно може виявитися фанатською кричалкою, яка раптом дає голос почуттям десятків чи сотень мільйонів людей, які тільки шукали собі цього рупора. Тут є просто елементарна діагностика словом і голосом, і те, що цю діагностику дає, якраз і називається справжнім мистецтвом. Ви цього не зробите, не підробите, не удасте ніколи ні за які гроші ніякими зусиллями.

Записала Надія Юрченко, Київ.
ukrinform.ua